Інформаційні ресурси

p 11 42896284

 decentralizatsia kurortykarpat

 

 

Друзі та партнери

ERKarpacki

 

 

 

 

Рішення № 10 "Про розробку проекту Закону України "Про розвиток гірських територій в Україні" Друк

Українська Національна Рада Карпатського Єврорегіону

V засідання

м. Чернівці                                                                                5 серпня 2009 року

 

№10

РІШЕННЯ

 

Про розробку проекту Закону України

"Про розвиток гірських територій в Україні"

                                                                                                                

 

Українська Національна Рада Карпатського Єврорегіону відзначає, що процес розробки проекту Закону України "Про розвиток гірських територій в Україні" (Додаток 1) не набув системного характеру. Не усі пропозиції, висловлені під час громадських слухань з питань обговорення проекту Закону, були враховані розробником в останньому варіанті законопроекту.

З метою забезпечення участі представників карпатських територій у процесі розробки проекту Закону України "Про розвиток гірських територій в Україні", нормативно-правового оформлення забезпечення інтересів мешканців гірських територій, а також підприємців та інвесторів, що здійснюють діяльність у гірських територіях, формування дієвої та системної державної гірської політики, Українська Національна Рада Карпатського Єврорегіону

 

ВИРІШИЛА:

 

1. Національному Представництву України в Карпатському Єврорегіоні у місячний термін зібрати рекомендації, висловлені представниками Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей під час громадських слухань, систематизувати та узагальнити їх, на основі опрацьованих матеріалів розробити звернення до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо розробки проекту Закону України "Про розвиток гірських територій в Україні".

2. Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій обласним радам та Національному Представництву України в Карпатському Єврорегіоні звернутися до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з пропозицією створення при Міністерстві координаційної ради з питань розвитку гірських територій у складі керівників обласних рад та обласних державних адміністрації вказаних областей, Національного Представництва України в Карпатському Єврорегіоні  та представників зацікавлених міністерств та відомств України.

3. Прийняти заяву до Кабінету Міністрів України щодо неприпустимості погодження та передачі на розгляд Верховній Раді України проекту Закону України "Про розвиток гірських територій в Україні" (Додаток 2).

4. Національному Представництву України в Карпатському Єврорегіоні із залученням компетентних наукових установ напрацювати аналіз європейського законодавства, що регулює розвиток гірських територій, та представити його на черговому засіданні Української Національної Ради Карпатського Єврорегіону.

 

Голова Української Національної Ради

Карпатського Єврорегіону                                                             Ігор ОЛІЙНИК

 

Додаток 1

 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про розвиток гірських територій в Україні

 

проект станом на 27.07.2009

 

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади
державної політики щодо збалансованого розвитку гірських територій, поліпшення якості життя населення, зміцнення місцевих економік та громад, збереження та відновлення природних цінностей та культурної спадщини за паритету екологічних, економічних і соціальних цілей суспільства.

 

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

гірські населені пункти – населені пункти (міста, селища, села), які розташовані на гірських територіях та відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських;

гірські території - ділянки земної поверхні, що характеризуються значним коливанням відносних висот і контрастними формами рельєфу та відмінним від суміжних рівнинних територій кліматом, які створюють особливі умови, впливаючи на повсякденну життєдіяльність людини.

державна гірська політика – складова частина державної регіональної політики, що спрямована на формування стійкого та екологічно збалансованого розвитку гірських територій, збереження традиційного господарства, що не шкодить гірським екосистемам, та забезпечення на цій основі зростання якості життя місцевого населення.

 

Стаття 2. Принципи державної гірської політики 

Принципами державної гірської політики є:

невиснажливе використання – екологічно збалансоване використання природно-ресурсного та ландшафтного потенціалу гірської території, збереження та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття;

запобігання шкідливим впливам – вжиття запобіжних заходів з метою попередження забруднення навколишнього середовища і його деградації;

екосистемність – першочергове врахування екологічного потенціалу гірських екосистем при визначенні допустимої місткості економічної діяльності в межах адміністративно-господарських та природних систем (село, район, область, водний басейн, земельні, лісові, лучні екосистеми тощо);

концентрація виробничої діяльності – компактне розміщення виробничо-господарських об’єктів, інфраструктури, трудових ресурсів у безпосередній близькості до сировинно-енергетичних джерел;

пріоритет природи та її цінностей – забезпечення пріоритетності збереження біорізноманіття під час провадження виробничої та інших видів діяльності, пов’язаних з природокористуванням.

 

Стаття 3. Статус гірських територій та критерії віднесення населених пунктів до гірських

1. До території зі статусом гірської відноситься цілісний масив, окреслений безперервною горизонталлю 400 м над рівнем моря, включаючи улоговини та річкові долини завширшки до 5 км.

2. Для цілей соціального захисту до гірських населених пунктів відносяться населені пункти (міста, селища, села), які розташовані в межах гірської території, визначеної частиною першою цієї статті при відповідності таким критеріям:

  1. понад третини мешканців населеного пункту проживають на території, розташованій на висоті 400 м і вище над рівнем моря, рельєф якої розчленований байраками, водотоками, 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь розташовані на схилах крутизною 12 градусів і більше;

2) на одного жителя припадає менш як 0,25 гектара ріллі або за її відсутності - менш як 0,60 гектара сільськогосподарських  угідь;

3) рівень надходжень до місцевого бюджету, які акумулюються відповідно на території села, селища, міста у розрахунку на мешканця менший від середнього показника по області відповідно серед сільських, селищних, міських населених пунктів.

 

Стаття 4. Порядок закріплення за територіями та населеними пунктами статусу гірських

1. Межі території зі статусом гірської, перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, встановлюються актом Кабінету Міністрів України.

2. Порядок встановлення відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті третьої цього Закону, та перелік документів, необхідних для подання на отримання статусу гірських населених пунктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських надаються відповідними обласними державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.

4. У разі ліквідації, перейменування, об’єднання, поділу населених пунктів, яким надано статус гірських, або створення нових зазначений перелік уточнюється в такому ж порядку.

5. Підставою для втрати населеним пунктом статусу гірського є результати моніторингу, передбаченого статтею 10 цього Закону.

 

Стаття 5. Пріоритети розвитку гірських територій

1. Пріоритетами розвитку гірських територій є:

а) розвиток і розбудова інфраструктури, перш за все, транспортної, дорожньої та комунікацій;

б) розвиток наукомістких, енергоощадних, високотехнологічних та екофільних виробництв, що вимагають екологічно чистого середовища;

в) розвиток традиційного гірського сільського господарства;

г) відродження та розвиток традиційних промислів і ремесел;

д) здійснення заходів із збереження, збалансованого використання і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки;

е) розвиток та екологічно збалансоване ведення рекреації й туризму.

 

Стаття 6. Напрямки державної підтримки розвитку гірських територій

1. З метою забезпечення екологічно збалансованого розвитку гірських територій, поліпшення якості життя населення, збереження та відновлення природного середовища та культурної спадщини держава підтримує проекти, які здійснюються на гірській території:

1) у сфері економічного розвитку

а) розроблення і виконання секторальних програм екологічно збалансованого розвитку сільського і лісового господарства;

б) розвитку і розбудови транспортних шляхів;

в) розвитку туризму, рекреації та курортів;

г) розвитку та впровадження альтернативної енергетики, у тому числі в домогосподарствах;

д) підтримки екологічних та енергоощадних технологій, у тому числі в домогосподарствах;

е) впровадження наукомістких, високотехнологічних виробництв;

є) створення кластерів та інших новітніх організаційних форм виробничо-господарської діяльності;

ж) діяльності науково-дослідних установ, що розміщені на гірській території;

з) відродження і розвитку традиційних промислів;

и) забезпечення невиснажливого використання природних ресурсів та/або їх відновлення;

2) у соціальній сфері та сфері розвитку інфраструктури

а) підтримки транспортної, інженерної, соціальної та комунальної інфраструктури, телекомунікаційних мереж;

б) підтримки діяльності закладів освіти, охорони здоров’я, культури і науки;

в) розроблення і підтримки виконання програм збереження і відновлення культурної спадщини та місцевих звичаїв;

3) у сфері екологічної та природно-техногенної безпеки

а) проведення протипаводкових та протизсувних заходів;

б) впровадження програм захисту навколишнього середовища, збереження видового та ландшафтного різноманіття, проведення лісової сертифікації;

в) організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;

г) запобігання інтродукції неаборигенних видів організмів, а також живих генетично змінених організмів як наслідок застосування біотехнологій;

д) запобігання транскордонному впливу забруднення;

е) підтримки заходів із формування екологічної мережі Українських Карпат, як складових національної екологічної мережі.

2. Кабінет Міністрів України відповідно до пріоритетів, визначених цим Законом, може реалізовувати й інші напрямки підтримки розвитку гірських територій.

3. Інструментом державної підтримки розвитку гірських територій виступають державні програми як сукупність інвестиційних проектів, спрямованих на реалізацію пріоритетів розвитку гірських територій.

 

Стаття 7. Стимулювання розвитку традиційного господарства та соціально значимих послуг для населення

1. Держава стимулює розвиток традиційного для гірських територій господарства та ремесел, які використовують місцеві відновлювальні ресурси та забезпечують зайнятість місцевого населення, шляхом зниження ставок окремих податків, зборів та платежів у порядку, встановленому податковим законодавством.

2. Для суб’єктів підприємницької діяльності, що розмістили у гірських населених пунктах об’єкти торгівлі товарами повсякденного попиту чи надання побутових послуг, рішенням Кабінету Міністрів України може бути встановлена знижена ставка оподаткування щодо податку на прибуток в частині прибутку, отриманому за місцем розміщення об’єктів із застосуванням понижувального коефіцієнту до 0,9 щодо ставок, визначених податковим законодавством.

 

Стаття 8. Особливості соціальної допомоги громадянам, які проживають і працюють в гірських населених пунктах

За рішенням відповідних обласних рад надаються соціальні
допомоги громадянам, які працюють і проживають у гірських населених пунктах:

1) працівникам бюджетних установ у розмірі, що не перевищує
25 відсотків до тарифних ставок та посадових окладів;

2) пенсіонерам – громадянам України, які проживають в гірському населеному пункті, в розмірі, що не перевищує 50 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за умови, що загальний стаж роботи на підприємстві, в установі, організації, розташованих на гірській території, становить не менше 15 років для чоловіків та 10 років для жінок.

Для громадян – інвалідів з дитинства чи тих, які отримали інвалідність на виробництві, розташованому на гірській території, внаслідок загального захворювання та одержувачів пенсій у разі втрати годувальника, вимоги щодо терміну загального стажу роботи, встановлені вище, не застосовуються.

3) громадянам України, які навчаються у вищих навчальних закладах
І-ІV рівнів акредитації на території населеного пункту, якому надано статус гірського, в розмірі, що не перевищує 20 відсотків до стипендії.

Фінансування соціальної допомоги, передбаченої цією статтею, здійснюється за рахунок коштів відповідних обласних бюджетів, у т.ч. за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету на розвиток гірських територій.

 

Стаття 9. Фінансове забезпечення розвитку гірських територій

1. Фінансування заходів щодо розвитку гірських територій здійснюється шляхом:

1) надання окремих субвенцій місцевим бюджетам на розвиток гірських територій;

2) фінансування інвестиційних проектів безпосередньо з державного бюджету в рамках інших програм;

3) фінансування з обласних бюджетів в частині бюджету розвитку;

4) залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, коштів міжнародних фондів і організацій;

5) участі у проектах публічно-приватного партнерства з соціально-культурного розвитку гірських територій, розвитку інфраструктури тощо;

6) участі у спільних міжнародних проектах транскордонної співпраці із захисту довкілля та екологічно збалансованого розвитку гірських територій, соціального та культурного розвитку, розбудови інфраструктури тощо.

2. Обсяг коштів субвенцій з державного бюджету, призначених для фінансування заходів з розвитку гірських територій, не може бути меншим ніж 42 відсотки від загального обсягу податку на прибуток підприємств, що був стягнений на територіях Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей, за звітом попереднього бюджетного періоду.

3. Обласні ради затверджують підготовлені відповідними обласними державними адміністраціями пропозиції щодо проектів та програм розвитку гірських територій відповідно до пріоритетів розвитку гірських територій, визначених цим Законом в межах наступних часток від загального обсягу коштів субвенцій, визначеного частиною третьою цієї статті:

33% – для Закарпатської області;

36% – для Івано-Франківської області;

19% – для Львівської області;

12% – для Чернівецької області.

Пропозиції щодо проектів та програм розвитку гірських територій подаються обласними державними адміністраціями центральному органу виконавчої влади з питань регіональної політики до 15 червня року, що передує плановому року.

4. Перелік проектів та програм на розвиток гірських територій, у т.ч. на соціальні допомоги, передбачені статтею 8 цього Закону,  що фінансується за рахунок коштів державного бюджету у вигляді окремих субвенцій місцевим бюджетам у наступному бюджетному періоді, визначається Кабінетом Міністрів України та затверджується в додатку до Державного бюджету України в розрізі місцевих бюджетів - кінцевих розпорядників коштів.

5. Надання окремих субвенцій місцевим бюджетам на розвиток гірських територій не є підставою для зменшення обсягу коштів, що надаються з державного бюджету в рамках інших програм регіонального розвитку, чи дотацій вирівнювання.

6. Субвенції надаються в порядку, передбаченому для надання дотацій вирівнювання місцевим бюджетам із застосуванням нормативів щоденних перерахувань від доходів державного бюджету, що акумулюються на території відповідної області. 

 

Стаття 10. Моніторинг розвитку гірських територій

1. Моніторинг розвитку гірських територій здійснюється для визначення відповідності критеріям надання статусу гірських населених пунктів, а також ефективності здійснюваних заходів щодо розвитку гірських територій. Моніторинг показників розвитку гірських територій здійснюють: центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики, обласні державні адміністрації на підставі даних державної статистичної звітності та інших даних центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також шляхом перевірки на місці.

2. Перелік показників, порядок та періодичність здійснення моніторингу встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади з питань економічної політики та з питань регіональної політики. 

3. За результатами моніторингу центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики в термін до 1 квітня готує Кабінету Міністрів України щорічний звіт та висновки і пропозиції згідно з частиною п’ятою статті четвертої цього Закону.

 

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з моменту підписання.

2. З дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон України «Про статус гірських населених пунктів України», крім дії норм статті 6, яка втрачає чинність в порядку, визначеному пунктами три та чотири.

3. Дія норм статті 8 цього Закону для населених пунктів, що отримають статус гірських відповідно до цього Закону до 15 червня поточного року, застосовується з початку нового бюджетного періоду. Одночасно для них припиняється дія статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України».

4. Дія норм статті 8 цього Закону для населених пунктів, що не отримають статус гірських відповідно до цього Закону до 15 червня поточного року, в наступному бюджетному році не застосовується. Для таких населених пунктів протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом соціальні пільги та доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» зберігаються в таких частках від існуючих на день набрання чинності цим Законом:

на перший рік - 75% ,

на другий рік - 50%, 

на третій рік - 25%,

в наступні роки – 0%.

Вказані пільги та доплати забезпечуються за рахунок державного бюджету. Передбачені статтею 9 цього Закону обсяги субвенцій місцевим бюджетам на розвиток гірських територій зменшуються на розмір фінансування вказаних пільг та доплат з державного бюджету.

5. Для жителів населених пунктів, які не отримали статус гірського населеного пункту, але на момент набуття чинності даного Закону мали його відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», за рішенням відповідної обласної ради можуть бути встановлені доплати до пенсій у розмірі, що не перевищує 50 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Вказані доплати фінансуються за рахунок коштів відповідних обласних бюджетів.

6. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти змін до законів, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у  відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

 

 

 

 

Розділи сайту

2010 - 2013 © Єврорегіон "Карпати – Україна"